З дітьми і онуками я жила в Оріхові. У мене було все: двокімнатна квартира, робота, мирне життя. Дізналась про війну, коли у новинах повідомили, що Маріуполь палає. Два місяці я прожила під окупацією. Виїхати не могла через хворих маму та сестру. Вони самостійно не пересуваються. Коли стало жити нестерпно, я вирішила виїжджати. 

Моя сестра залишилась в окупації, з нею не було зв’язку. Це було для мене найстрашніше. Згодом я змогла до неї додзвонитись і заспокоїлась, дізнавшись, що вона жива.

Зараз я живу в Запоріжжі та сподіваюсь на перемогу України. Дуже сумую по Оріхову та моєму будинку.