До повномасштабного вторгнення я з родиною жив у Розівці. У перший день війни з дружиною почув вибухи. Це був жах. З трьома синами вісім місяців ми прожили в окупації. Морально це було дуже важко. Я відчував себе людиною без прав та засобів до існування. Виживав, як міг. На щастя, у мене були заощадження, що дозволило прогодувати родину.

Найбільше мене шокувала байдужість деяких людей. Навіть згадувати про таке не хочу.

Довгий час я не міг прийняти рішення про виїзд через рідних, які залишались у селищі. Але дітям потрібно було навчатись, тож довелося евакуюватись. П’ять діб ми простояли у черзі, аби перетнути блокпости росіян.

Зараз я живу в Запоріжжі, а у моєму будинку у Розівці мешкають мої рідні, щоб росіяни не заселили туди незрозумілих людей.

Я чекаю на день, коли визволять всі окуповані території, та я з родиною повернусь додому.