До сусідів прилетіла міна, і я пішла у підвал. Їжу готувала на вулиці. Ще могла посадити картоплю на городі. Я думала, що перечекаю, та все буде добре. Так я прожила два місяці. Потім з чоловіком виїхала. Свекруха залишилась у Сєвєродонецьку. Я їй постійно телефоную, вона каже, що у неї все добре, хоча виживати дуже тяжко. Всі, хто виїхав, хвилюються за своє майно. Мені тяжко зараз все починати наново. 

Мій син живе у Нікополі. Там постійно тривають обстріли. Дуже за нього хвилююсь. Мене тягне додому, але у мене ніяких варіантів немає. Доводиться жити в евакуації в Дніпрі. Я чекаю тільки миру. Хочу, аби визволили Сєвєродонецьк.