Коли почалась війна, я переїхав з Херсона до Краматорська. Маю інвалідність, бо у 2019 році мені ампутували обидві ноги. Мій брат виїхав, тож я залишився один. Обстріли були сильні. Бомби падали у сусідні будинки. Я шукав по різним організаціям місце для перебування, бо сам я не міг залишатись. Волонтери мене доставили у спеціалізований центр у Дружківку. 

Багато моїх знайомих загинули під час війни. Мені важко на душі, бо у мене немає родини. Я б дуже хотів, аби люди не гинули. Війну треба закінчувати. Мене приємно вразило, що мені допомагають люди. Всі стали дружнішими, я в цьому впевнений. Не знаю, як житиму далі. Сподіваюсь, що не помру.