У перший день війни я почула вибухи зовсім недалеко. Дізналася, що вся Україна у вогні. Почалась окупація. Два місяці були суцільним страхом. Не було води, не було світла, а продукти в магазинах просто зникли. Я ніколи не думала, що побачу порожні полиці. Зрештою я вирішила виїхати з рідного села.

Дорога була як випробування: я пройшла 22 ворожі блокпости. Нас зупиняли, перевіряли документи, відкривали валізи, оглядали кожну річ. 

І коли нарешті побачила наших воїнів ЗСУ, я заплакала. До сьогодні не можу повірити, що росіяни напали. Як таке можливо у XXI столітті?

Зараз я чекаю тільки миру. Хочу, щоб усе це закінчилося, рідна земля знову стала мирною під українським прапором.