Я жила на лівому березі. Коли почалася окупація, життя перетворилося на постійний страх. Росіяни ходили по селу, заглядали в будинки. Було страшно. Два місяці ми з чоловіком жили в тривозі, майже не виходили з дому. Не було води, світла, нічого.

Я боялася, що окупанти прийдуть саме до мене, бо моя мама з Волині, із заходу України. Вони часто приходили до всіх, у кого були родичі саме звідти. 

Я злякалась та вирішила виїхати в Одесу. Тут живуть родичі, і хоч трохи легше. Але я хворію, тому зараз думаю лише про лікування. Все одно дуже чекаю миру. Хочу спокою, безпечного життя, щоб можна було дихати без страху і жити нормально, не ховаючись від обстрілів.