До війни все було чудово. Поряд - донька та онука. Більше мені нічого не було потрібно. Але потім почалися обстріли. Спершу було важко зрозуміти, що відбувається. Магазини закрилися, неможливо було купити навіть найнеобхідніше. Не було води, світла, зв’язку. Кожен день перетворився на боротьбу за елементарне виживання. Я не знала, куди подітися і як захистити себе.

Постійно стріляли. Щодня я боялась загинути. 

Зрештою вирішила виїхати в Одесу. Дорога була довгою і страшною, але тепер я тут, у відносній безпеці. І зараз найголовніше, чого я хочу, — миру. Хочу спокою, тиші та можливості жити нормальним життям, як до війни.