Я родом з Запоріжжя. Переїхав у Степногірськ працювати в шахті, там будував, потім шахту закрили і я повернувся до Запоріжжя. Все життя на будівництві. На Запоріжсталі пропрацював 40 років, перші електростанції робив.
В мене був свій дім. Як приземлилася ракета, мене підняло і об землю вдарило. До цих пір ребра болять. Тоді і вирішив виїхати.
У нас старенька машина, їй вже 25 років. У неї все погрузили, що могли, і поїхали.
Зараз в лікарню куди не кинешся – черги. Ребра болять, а в платних клініках навіть за те, що мене тільки обслідують, все дуже дорого. А пенсія маленька. Жінка перед цим також в лікарні була - в неї зі шлунком проблеми. От такі у нас труднощі. Тільки що - і ліки треба.
Ну коли ми приїхали, то відразу Фонд Ріната Ахметова дав набір. Звісно, приємно. Потім ще дали інші. А зараз - все електронне, але у нас кнопочні телефони. Відразу нам допомагали - ми раді були.
Я хоч би зараз поїхав додому. Якби вони тільки не стріляли. А от два дні назад у сина дім згорів. Думав, хоч спокійно доживу. А так - все на нервах. Не вірю, що скоро війна закінчиться.
