Я спочатку не зрозуміла нічого. Ми спали. Раптом почало щось гриміти, а потім почали всі телефонувати і говорити, що почалася війна.

У нас не було гуманітарної катастрофи. Не було світла, газу, а вода була своя, їжі також були якісь запаси. Важко було, але терпимо, якби тільки не стріляли. Дитина дуже злякалася, хоч і 11 років. Це було дуже страшно.

Коли після обстрілу вилетіли вікна і стіни потріскалися, ми вирішили виїхати. 

Потрібно було покинути домівку. Дуже важко все залишити і виїхати в нікуди. Проблеми були з бензином, а так - виїхали без проблем.

Я зараз не працюю - роботи немає. Ми приїхали сюди, я познайомилася з дівчатами, і ми волонтеримо – плетемо сітки для ЗСУ, робимо окопні свічки.

Хочеться, щоб скоріше війна закінчилася. В майбутньому нехай буде мир, мир і тільки мир - я про таке майбутнє мрію.