У перший день війни я з родиною прокинулась від вибухів - обстрілювали Краматорський аеродром. Потім і в Миколаївці почались масовані обстріли. У місті зараз багато руйнувань, дивитись на це дуже важко. 

Деякий час не було світла, тож виживали під свічками. Продуктів було обмаль, тож ми харчувались з врожаю з власного городу та випікали хліб самотужки з борошна з гуманітарної допомоги.

Я з чоловіком допомагала пенсіонерам – розвозила продуктові набори. 

Поки виїжджати з рідного міста я не планую, а там як воно буде - ніхто не знає. Зараз сподіваюсь на перемогу та мирне майбутнє.