Мені зателефонувала донька, сказала: «Мамо, ти чула, що війна?» Ми перелякалися. Росіяни приїхали до нас 18 березня, і ми жили в окупації до 9 листопада. Я нікуди не виїздила, з сином вдома була. Страшно було, але пережили. 

Були без хліба, нічого їсти не було – добре, що картопля була своя. Нас звільнили, тепер дають гуманітарну допомогу, і медична допомога була.  Під час окупації ми без води і без світла були. Дуже страшно було, як вони стріляли.

Коли ми дізналися, що Снігурівку звільнили, був дуже щасливий день.

Я не знаю, але думаю, що війна довго буде. До нас і зараз прилітає. На Пасху прилетіло в сусіднє село. Довго ми будемо з цією заразою боротися. Хіба їх не покарають? Чекаємо перемоги і миру.