Я і мої діти зазнали психічного насильства від країни-агресора РФ. Перебували в окупації під постійними обстрілами, сиділи у підвалах. Техніка стояла перед воротами. Було гостре відчуття потреби в їжі та ліках.

У дочки виник нервовий стрес. Пройшли курс лікування, але зараз нам потрібна психологічно-емоційна підтримка. 

Я була в пологовому будинку, а дочка з чоловіком ховалися у підвалі. Дочка була у шоці і не вірила в те, що відбувається. Ми пояснили, що це дуже страшно і надовго.

День виїзду був особливо важким, але всі дні під час окупації були дуже страшними.

У дочки був нервовий зрив: вона часто і швидко почала кліпати очима. Ліків і продуктів не вистачало. Потім окупанти зробили коридор, і знайомі з лівого берегу передавали нам свої запаси їжі.