Будинок пошкоджено. Дитина пережила не один масований обстріл. Ми переселенці, нам відмовили у допомозі ВПО. За власний кошт винаймаємо житло.

У перший день ми були вдома і дуже злякалися обстрілів, сиділи днями в підвалі. Потім біля нашого будинку прилетіло дві ракети, пошкодивши дах. Переїхали в більш спокійне місце, але і тут завдано масованих ударів – у сусідів погоріли будинки.

Дитина не розуміє, що його чекає в майбутньому.

Найстрашнішими були день обстрілу нашого будинку в місті Слов’янськ та нічні обстріли в селі Тарасівка під Києвом.

Немає впевненості в майбутньому: втрата житла, дитячої кімнати, школи та спокійного життя.

Ми зверталися до волонтерів та Червоного Хреста.

Єдиний спогад, який супроводжує нас по всій Україні – це іграшка, яка мандрує з нами по підвалах і нових житлах.