Війна – це переломний момент, повністю змінив життя й подальші плани. Усе почалося поступово. Я зрозуміла, що все змінилося, коли в Донецьку почали з’являтися люди, за якими неозброєним оком було видно, що вони приїжджі. Вони вели себе не дуже культурно на вулицях. Ми стали бачити, що навіть між місцевими почали відбуватися розбрати, яких раніше й не було. Усе почалося з весни 2014 року.

Для всіх це було повною несподіванкою. Дуже швидко з Донецька почали виїжджати люди. Перш за все, всі боялися за дітей, і всі розмови були зосереджені навколо цього. Місто почало порожніти, міліція виїхала, почали з’являтися інші люди, явно немісцеві.

Мені теж довелося виїжджати разом із дітьми. Колись ми планували повернутися, але зараз я не можу відповісти точно на це питання, тому що минуло вже сім років.

Я ніколи не думала, що мені доведеться міняти місце проживання, що моїм дітям доведеться їхати до іншого міста, намагатися влаштуватися. Тобто, в принципі, життя повністю змінилося. Для мене це була не тільки втрата роботи, але ніби вибитий ґрунт із-під ніг.