Я була вдома, тільки прокинулась, щоб збиратися на роботу. 

Моїй сім'ї довелося поїхати з нашого міста, сама я переїхала із Донецьку до Дніпра у 2014р на навчання у медичному вищому закладі, деякі з них втратили роботу і їм довелося шукати щось тут, але, нажаль, за фахом знайти не вдалось.

Дуже шокують загибель віддалених знайомих, потрапляння їх у полон, розбиті міста, що були стерті з лиця Землі. На щастя, з гуманітрною катастрофою ми не стикалися. Спочатку ми жили всі разом - 8 чоловік у 2-х кімнатній квартирі, через місяці 3 ми роз'їзались, але все ж знаходимось недалеко один від одного.

Не дивлячись на те, що саме привело мою родину до м. Дніпро, зараз я маю можливість бачити їх щодня, раніше ми бачилися не більше 4-х разів на рік через відстань.

У мене є работа, до війни я працювала лікарем, наразі працюю там же, змінювати поки що не планую.