В перший день війни ми з родиною спали в себе дома, а потім був вибух і в нас вилитіли вікна! Ми не зрозуміли, що сталось, бо все було в диму. Подзвонив телефон і родичі, які проживають на західній Україні сказали збирати речі та їхати до них, бо почалась війна. Ми довго не вірили в це, але потім зрозуміли, коли пішов вибух за вибухом!

Я зібрала племінника, посадили кота в корзину та пробували виїжджати! Але виїхати получилось не одразу, бо поїзди були переповнені, і ми ще три дня ночували на вокзалі, потім получилось влізти в поїзд і виїхати!

Нехватка їжі, облаштованість в чужому місті! Шукали, де дають гуманітарну допомогу.

На жаль, ми не живемо разом, в чужому місті я лишилась зовсім одна. Коли одна жіночка безкоштовно надала нам житло, було дуже приємно.

До війни я працювала кухарем та зараз теж працюю.