Пережили ми всі бомбардування, дуже було страшно, особливо у 2015 році. Зараз, звісно, спокійніше. А взагалі дуже неприємно, коли починається обстріл. Так на душі неприємно, гадаєш, а раптом прилетить?

Спочатку місто наше було зайняте, потім звільнили. Потім почалися обстріли. У 2014-2015 роках діти поїхали, ми залишалися самі. Маленькі онуки, тож дітям страшно було залишатися.

Ми вдома були весь час, під час обстрілів – у льоху. Дякувати Богу, на нашу вулицю снаряди не полетіли. Все літало вище за нас.