Клименко Анастасія, 10 клас, Гадяцький профільний ліцей імені Т. Г. Шевченка

Вчитель, що надихнув на написання есе — Касьян Світлана Леонідівна

Конкурс есе «1000 днів війни. Мій шлях»

Війна - це слово, яке вселяє в мене страх. Це слово має лише негативні і сумні значення. Війни бувають різні. Але найстрашніша війна це та, яка забирає чиїсь життя, руйнує будинки, села, міста.

Двадцять четвертого лютого дві тисячі двадцять другого року над світанкову тишу кімнати розрізав звук телефонного дзвінка. Мама взяла телефон – страшне слово « війна» повисло в повітрі!

Неможливо передати той стан, що охопив тоді нашу сім’ю. Війна не у книжках, не на екрані телевізора, а на порозі нашої домівки. Страх і тільки страх. А потім почали з’являтися новини про жахіття Бучі, Гостомеля, Ірпеня, Маріуполя.

Наше село знаходиться на межі з Сумською областю, і ось вже і ми чуємо глухі вибухи. Це дуже страшно. Та ми – українці! Незважаючи ні на що,

наші люди згуртувалися та допомагають військовим всім, чим можуть: варять та розвозять обіди на блокпости, плетуть маскувальні сітки тощо. Також наша громада співпрацює з волонтерами. Я та мої друзі теж не стоїмо осторонь.

Допомагаємо у приготуванні страв, плетінні маскувальних сіток. А ще ми приймаємо участь у благодійних концертах, де збирають кошти на підтримку ЗСУ.

У моїй сім’ї є також Захисник України - мій старший брат. Я постійно роблю донати для нього та його побратимів. Дуже чекаю його додому живим і з Перемогою. Вірю в наші Збройні Сили України.

Хочу сказати одне: Ми – Українці! Ми – Єдині! Лише згуртувавшись, ми зможемо зупинити війну. Нам ніхто не допоможе. Як говорив Володимир Миколайович Сосюра: « Любіть Україну, як сонце, любіть, як вітер, і трави, і води… В годину щасливу і в радості мить, любіть у годину негоди. Любіть Україну у сні й наяву, вишневу свою Україну, красу її вічно живу і нову, і мову її солов’їну» . Ми повинні любити свою рідну, красиву, квітучу,милозвучну Україну. Ми тут народилися, живемо. Це найрідніше та найцінніше, що в нас є. Вже дуже багато років нашу неньку хочуть знищити. Наше завдання - відстояти нашу землю, нашу країну. Скільки молодих хлопців за неї полягло, скільки безневинних цивільних українців загинуло, скільки дітей! Багато людей залишилися без домівок. Ми втрачаємо націю. Війну не можна терпіти, її потрібно зупинити. Не мовчіть, кричіть! Бо через наше мовчання ми втрачаємо свою Батьківщину. Від одного слова «війна» скільки горя!