Були вдома в місті Оріхів Запорізької області, я, чоловік, двоє діток, мама та бабуся.

Виїхали до Польщі з дітьми, чоловік мене саму відправив з дітками, там не дуже солодко нам було. Потім переїзд в м.Запоріжжя, бо в нашому рідному місті досі дуже "гаряче", повертатися буде нікуди. Чоловіка забрали на війну, на якій він загинув в листопаді 2022 року при виконанні бойового завдання в місті Бахмут Донецької області. Наразі живу з дітками, мамою та бабусею.

Важкувато було, коли переїхали до Запоріжжя, зараз трохи адаптуватися.

Дуже боляче, втратила чоловіка, залишилася сама з двома дітками, досі ніяк не можу пережити це горе. Живу з мамою, зараз вже їй 59, бабусею 86 років, і звісно дітки, хлопчик 2 рочки 9 місяців та донечці 16 років. Тепер вже без Коханого чоловіка.

Приємних моментів немає зовсім. Роботи немає, не можу навіть почати шукати, бо дитина маленька, садочки не працюють, залишати ні з ким. У мами стан здоров'я не дозволяє, бабуся вже дуже старенька і погано себе почуває.

Зберігаю речі мого Коханого чоловіка, які залишилися після його загибелі, мені їх поштою відправили побратими з міста Бахмут. Це все мені постійно нагадує, і не дає ні на хвилину забути про цей весь жах..