Чуприна Вікторія, 10 клас, Заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №10 Торецької міської військово-цивільної адміністрації Бахмутського району Донецької області

Вчитель, що надихнув на написання есе - Волкова Наталія Вікторівна

«1000 днів війни. Мій шлях»

Здається, що зовсім нещодавно, я раділа життю, спілкувалася із друзями, родичами, будувала плани на майбутнє… Було спокійне та мирне життя, сповнене любові, сімейного затишку, благополуччя. Я думала так буде завжди! Але сталося те, що назавжди змінило моє життя. І не тільки моє, а й кожного українця. Війна!

Як багато в цьому слові страху, страждань, пролитої крові невинних людей! Дуже болісно дивитися як руйнується все, що в тебе було. І, можливо, більше ніколи не буде…

Це нібито якийсь страшний сон, який скоро скінчиться. Але… День за днем, місяць за місяцем, рік за роком, цей жах продовжується й досі, і постає питання: «Чому? За що?». Повне нерозуміння та безлад думок у голові. І чим більше ти живеш цими думками, тим важче стає на душі.

Мій шлях, довжиною в 1000 днів, це 1000 днів сподівань, підтримки, тривоги, болю, сліз. А ще, я усвідомила, що допомога - це не тільки щось матеріальне, це щось набагато глибше. Це про людяність, про віру у те, що навіть після найтемнішої ночі настає світанок, а сильний дощ закінчується веселкою.

Війна змінила нас усіх, але не зламала.

Український народ - сильний та непереможний. Кожен українець по-своєму відстоює свою свободу, жагу до життя, не здається, і ніколи не скориться, адже в наших серцях живе надія, яка дає нам сили боротися. Ми маємо жити на своїй землі і заради цього мусимо об’єднати всі можливі і неможливі зусилля. Я вірю, що велика перемога ще попереду!