Раїса | Покровськ

"Дуже близько вдарило, аж стіни затряслися"

Щодня із залізничного вокзалу Покровська відправляється безкоштовний евакопотяг – через Дніпро до Львова. Щоразу він везе в тил, на захід, людей із «гарячих» точок. В основному – з Мирнограда, Селидового, Новогродівки та Покровська, які потерпають від постійних обстрілів. Люди покинули напризволяще свої домівки й нажите майно, дехто встиг прихопити найцінніше – сімейний альбом та домашніх тварин. Матеріал Радіо Свобода.

Кореспондентка проєкту «Ти як?» проїхала евакопотягом і записала історії людей, змушених утікати від війни.

Раїса з Покровська. Їй – 87.

Раїса (ліворуч)

«Відпрацювала 44 роки, з них 26 – в автобусному парку, у відділі праці й зарплати, і на пенсії працювала. Чотири тисячі пенсії заробила… Тепер хворію. Родичів немає – повмирали», – ділиться вона.

Коли розпочалася повномасштабна війна, каже жінка, спершу вирішила не виїздити.

«Сиділа до останнього. А це вже вони підступили надто близько, довелося виїхати. Було гучно, але, дякувати Богу, вікна цілі. Один раз ходили в підвал. Дуже близько вдарило, аж стіни затряслися. Сусід прийшов: «Бабусю Раю, пішли в підвал», і допоміг мені спуститися. Один раз було. А так – у квартирі сиділа», – каже вона.

Евакуація з Покровської громади Донецької області до Дніпра, 22 серпня 2024 року

З собою взяла лише одяг.

«Дуже жаль свого дому. Вернуся? Навряд чи. Якщо Покровськ розіб’ють, куди ж вертатися… Їм же потрібен Донбас, захопити Покровськ. Лізуть сюди», – говорить вона.