Ми знаходимось в селищі Мирне біля Слов’янська. 24 лютого ми не зрозуміли, що коїться. Думали, що будуть перемовини і до чогось домовляться, але до цих пір продовжується все.

Дуже бахкало, дуже страшно було. Спочатку було світло, а газу не було. В жовтні підключили газ. За газ потрібно дуже великі гроші платити.

Коли бої були біля нас, прильоти були дуже близько. Нам довелось виїхати, тому що діти. 

Важко жити не в себе вдома, в чужому приміщенні, користуватись чужим посудом. Ми виїхали в квітні місяці - ще було холодно. Там, де ми жили, це були дачі. Там була дуже погана вода і дуже далеко від міста, щоб піти в магазин. Ми їздили скуповувались і отримували гуманітарну допомогу. У вересні повернулись додому.

Всі рідні і знайомі роз’їхались. У багатьох вже немає житла, і нікуди повернутись. Роботи теж немає. 

Надій немає, що в цьому році війна закінчиться. Дуже хочеться, щоб були перемовини і закінчилась ця війна і щоб не гинули наші солдати і наші мешканці, щоб все припинилось.

Хочу, щоб закінчилась війна. Щоб усі повернулись додому, щоб усі підприємства повернулись, щоб все повернулось, як було раніше.