«Дуже багато снарядів впало біля нашого дому»

Зюзько Владислав, 16 років,

Ліцей № 35 ім. Валентина Шеймана, м. Краматорськ

Есе "Один день"

Саме для мене війна почалась після обстрілу мого рідного міста Краматорська.

У цей день я був у бабусі. Моя хрещена привезла брата Іллю. Він мій ровесник. Ми сиділи грали. І ось раптом чуємо якийсь свист. Ми з братом нічого не розуміємо і бачимо, як бабуся біжить до нас у кімнату.

Ми сховалися у ванні. Як ми дізналися пізніше, це був обстріл. Дуже багато снарядів впало біля нашого дому. Десь через хвилин десять приїхала мама Іллі. Вона працювала на другому кінці міста, і щоб доїхати до нас, вона замовила таксі, але майже всі відмовлялись.

Лише один згодився підвезти її, тому що батьки цього водія жили в тому ж районі. Увечері ми вийшли на вулицю та оглядали наслідки.

Наступного дня ми зібрались виїжджати з міста. Ми поїхали на море. Вдома залишився лише батько.

Іноді ввечері на ньому ми чули постріли. Дивлячись новини, ми бачили, як у нашому рідному місті їздять колони танків, БТРів та інша військова техніка. З цього моменту я зрозумів, що почалась війна. У магазинах закінчувалась їжа, вода.

Сьогодні для мене мир – коли не чуєш пострілів, не бачиш військової техніки, міста процвітають, будують щось нове, а не ремонтують наслідки обстрілів. Але, все ж таки, сьогодні ми не можемо бути упевнені в завтрашньому дні.