В перший день війни дуже було тривожно, страшно, велика паніка була. Ми прокинулися від ракетних вибухів. Треба було на восьму йти на роботу. Я працювала в школі комірником. Ми зібралися всі в школі, а діти були вдома. На роботі нам сказали, що почалася війна.

Мене шокує все. Дуже шкода людей: військових, цивільних, особливо - дітей. Дуже багато пошкоджено будівель, людям ніде жити. 

Дуже часто в нас стаються обстріли, дуже часто прилітають ракети, і це, звісно, жахливо.

Нам дають допомогу продуктову. Ми з чоловіком пенсіонери, отримуємо пенсію, а син працює.

Нас із рідними війна об’єднала. Більше почали цінувати кожну хвилину спілкування з сім’єю, коли внуки до нас приходять. 

Дуже, дуже хочеться миру! Я собі уявляю блакитне небо та радісні обличчя людей.