Пелепей Інна, 2 курс, Державний професійно-технічний навчальний заклад «Роменське вище професійне училище»

Вчителі, що надихнули на написання есе - Яцменко Світлана Миколаївна, Скляр Алла Анатоліївна

«1000 днів війни. Мій шлях»

Моя улюблена пора року – весна, яка надихає серце битися частіше, груди наповнює життєдайним повітрям, а душу – любов’ю.  Тіло  відчуває наближення чогось феєричного, казкового, підсвідомість чекає дива. Усе навколо оживає після крижинно-білої зими: прилітають пташки, розпускаються бруньки, у повітрі літає кардамоново-ванільний аромат юності, ніжності, закоханості. І душу наповнює неймовірна вітряно-розкуйовджена жага до життя.

Але моя весна 2022 року змінила нас назавжди, але  не зробила рабами, бо український дух – непереборний.

Мою землю  вже третій рук поспіль нищить безжальний ворог, топче її своїми нечищеними чобітьми, залазить до мене в душу, розпинає моє серце. Хіба в такий час можна радіти сонечку, теплому вітерцеві,  білосніжним проліскам?! 

Душа розривається, а я намагаюсь жити, радіти й допомагати. Хай не думає ворог,  що нашу націю можна залякати, зацькувати, підкорити.

Тепер я впевнена, що немає нічого страшнішого за війну, яка закрадається підступно у вашу душу, серце, думки  і вже ніколи «не вилізе» з вашої свідомості.

На початку повномасштабного вторгнення я відчувала лише страх – це одне з найжахливіших відчуттів.  

Той стан, коли ти, як не намагаєшся, просто не можеш мислити логічно, це стан, коли в тебе трусяться руки, а ти продовжуєш пакувати «тривожну валізу», коли ти прагнеш кудись бігти й щось робити, коли здається, що надії нема, а ти продовжуєш сподіватися.

Як би це страшно не звучало, я вже звикла жити у воєнний час, ми пристосувалися, загартувалися, стали мудрішими, сильнішими, «взяли себе в руки».

Ми швидко подорослішали і за декілька днів вивчили,  що таке джавеліни, байрактари, ППО, «мопеди», «шахеди». Зараз головне не втрачати віри і надії на перемогу, адже війна – це та істота, яка відбирає у дітей дитинство, а у матерів – серця.

Незважаючи ні на що я продовжую робити все що в моїх силах: навчатися, розвиватися та змінюватися на краще.

Я вірю в Збройні Сили України й твердо переконана, що перемога буде. Наша сила в єдності. І як говорила Ліна Костенко: «І хто б там що кому не говорив, а згине зло і правда переможе!».