Ніхто не міг повірити, що починається війна. Місцеві жителі думали, що це тимчасове явище, а довелося пережити пекло на землі.
Страшно було, коли стріляли і доводилося ховатися у підвалах. Багато було зруйнованих будинків, домівка Оксани Іванівни теж постраждала. Пенсії кілька місяців не платили, і люди виживали, як могли.
Вона мріє забути про війну, щоб було вільне пересування по Луганщині, та діти повернулися додому.
.png "«Приїхала з двома сумочками до Білозерського»")
.png "«Світло у нас пропадало, бо бомблять»")
