Я жив і працював у Кремінній. Після початку бойових дій ще тиждень прожив удома. Обстріли були постійні, мені доводилося щоночі сидіти в підвалі. Не було води, світла і газу. Їжу купити було ніде. 

Я з родиною виїхав через Лиман у бік Хмельницького. Після евакуації мені допомогли рідні. Довгий час я не міг звикнути, що мій будинок зруйнований. Зараз я намагаюся жити далі. Хотів би бачити спокійне майбутнє без війни.