В 2015 році я переїхала з Луганської області до Харкова. Тоді транспорту не було, їздили тільки приватні перевізники. Мене вивозили таємними полями. Тоді евакуації не було. У мене на руках було немовля. Потрібно було терміново шукати дитяче харчування та памперси. 

Перший день повномасштабного вторгнення я зустріла в Харкові. Після початку обстрілів я з дітьми пішла в підвал.

Три місяці жили в укритті. Їжу та воду привозили волонтери, бо в нас не було нічого. Мої діти були дуже налякані. 

Дуже хочу, щоб війна закінчилась цього року. Мрію про майбутнє життя в Харкові. Мої батьки залишаються в окупації, дуже хочу їх відвідати.