Ми перебували в Херсоні, у своєму домі, під час 9-місячної окупації. Житло було пошкоджене, вибиті вікна, а психологічна травма залишилася глибокою. Відчуття відчаю та тривоги не полишало нас, а фінансові труднощі не дозволяли виїхати.

Донька достатньо доросла, і ми намагалися її підтримати, але перебування в підвалі, страх перед воєнними подіями та приліт снарядів у дворі призвели до проблем зі здоров’ям. Вона непритомніла від страху, виникли порушення сну, плаксивість та нейрогенний міхур.

Також відчували нестачу води, світла та продуктів, особливо хліба. Ми носили воду і допомагали з донькою пенсіонерам, намагаючись вижити в цих надзвичайно важких умовах.