Ми жили в Маріуполі. Я був приватним підприємцем, дружина працювала у бюджетній сфері. Нашому сину 10 років.
24 лютого 2022 я прокинувся о четвертій ранку від вибухів. Подивився інтернет, звернення путіна, де він оголосив воєнну операцію. Стало зрозуміло, що все почалося.
Ми одразу вирішили виїжджати. Ще не було великих руйнувань, і Маріуполь ще не був в оточенні. На щастя, у нас не було такої катастрофи, як у інших. До цього ми виїжджали з Донецька - раніше там жили. Жити в умовах безправності ми не хотіли. З Маріуполя ми виїхали на автобусі, тоді ще транспорт ходив.
Ми втратили житло, засоби для існування. Довелося починати все з нуля. Якісь заощадження залишилися. Сподіваємося, що все буде нормально.
Зупинилися ми в Івано-Франківську, тут люди дуже нам допомогли. Обрали це місто, щоб бути якомога далі від тих подій.
Дружина працює, я займаюсь приватним підприємництвом. Ми будемо працювати і відновлювати наш добробут. Психологічні труднощі долаємо більшою кількістю роботи і тим, що більше приділяємо уваги дитині.
Сподіваюсь, що війна закінчиться цьогоріч. Ми плануємо своє майбутнє в Україні. Все буде добре.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.