«Дитина кричала: «Мамо, швидше, тільки не зупиняй машину!»

Ганна Жижкіна, мама:

Ось зараз я вперше сіла за кермо з тих пір... Не було бажання, категорично відрізало, неприємно їздити за кермом. Пам’ятаю, як дитина кричала: «Мамо, швидше, швидше! Тільки не зупиняй машину!» І в цей момент хлопок. Я відчуваю – у мене скло по спині... Мало приємного. І як відрізало, більше не сідала жодного разу, ніколи, ні за яких обставин.

Тоді ще не темно було, травень 2014 року. Ми спокійнісінько, повільно їхали, нічого не порушуючи. Перетинали трасу. Ми зупинилися біля заправки, тому що був хлопок. Ми вискочили з машини. Мій чоловік попереду теж зупинився. Нам нікуди було далі їхати. Ми зупинилися, тому що перед нами повністю завалили дорогу.

Сергій Жижкін, чоловік:

Їхали з саду. Кожен день в один і той же час ми виїжджали. Одна дорога була. У місті тоді не було води, світла, інтернету. І ми займалися садівництвом, і дітей долучали. 18 травня 2014 року ми із сім’єю потрапили під обстріл. Пост БЗС (бензозаправна станція), місто Слов’янськ.

Стріляли по машині. Ми рухалися, не створюючи ні для кого перешкод. Але стріляли по машині. Розривна куля влучила в транспортний засіб, завдала каліцтво. Син був поранений.

Пройшла куля у нас по даху, по дотичній по склу, влучила в кришку багажника. Через кришку багажника полетіли фрагменти в салон. Через сидіння влучило в сина. Дружина із сином була в машині. Я їхав попереду на вантажній машині з меншим сином і тещею.

Стріляли без попередження. Ми ні для кого небезпеки не могли створити. Виїжджали за правилами, зупинилися перед трасою. Ніхто до нас не підійшов, допомоги не надавали. Завели справу «Спроба умисного вбивства» – і так до цих пір...

Ганна Жижкіна

Не хочеться про це згадувати, але доводиться мимоволі. Нам ніхто не допоміг за цей час. Зовсім випадково зателефонували зі Штабу Ріната Ахметова і запропонували допомогу. Ми, звісно, погодилися і дуже вдячні. Мало людей у нас в місті надає таку ось допомогу безкоштовну, безкорисливу. Із таким відповідальним, освіченим персоналом. Велике спасибі!

Син Микита:

Рінату Леонідовичу передаю величезну подяку за те, що він допомагає не тільки мені. Я бачив, [допомагає] й іншим дітям, іншим людям, які постраждали

Сергій Жижкін:

Протягом усього періоду нашого лікування – дворічного, крім Штабу Ріната Леонідовича, ніхто й не відреагував. Надано допомогу медичну, реабілітаційне лікування. Робота з психологами. Це важливо. Спасибі Штабу за те, що відгукнулися.