Прокинулись під вибухи, звуки летячих ракет близько 5 ранку. Виїхали в сторону кордону, дороги та виїзди були заблоковані, довелось щоразу шукати притулки.

Син був наляканий вибухами, новинами, дзвінками та просив тікати скоріше, бо я не дуже хотіла. До останнього сподівалася, що все стабілізується. Це був ранок 24 лютого.

Безпокійний сон, ускладнення серцево-судинної системи, підвищений тиск. Працювали з психологами.

Стикнулися з дефіцитом продуктів, коли прибули на Закарпаття. Через це вирішили вирушити на Франківщину, де нас прихистили та надали все необхідне.

Речей немає. Є лише трагічні спогади та жахливі руйнації.