В перший день війни я побачила у вікно спалахи, і в ту ж мить ми зібрали речі та виїхали з Харкова. Дорогою були затори, але ми виїхали до рідні у Черкаську область. Батьки мої залишилися спочатку на окупованій території Херсонщини, а потім їм довелося виїхати за кордон. Всі, кого я знала, роз'їхалися. Я зараз у селі проживаю, ні з ким майже не бачилася.

Мабуть, усе шокувало. Ніхто не був готовий покидати своє житло, а тепер нам взагалі нікуди повертатися. 

Стараюся справлятися зі стресом: знаходжу заняття, які мені подобаються. Спочатку зайнялася кулінарією, готувала щось, і цим відволікалася. 

Хочеться повернутися у своє місто, у Харків, де ми проживали до цього.