Мені 71 рік, я з Краматорська. Десь з 5 квітня мешкаю в Черкасах.
У перший же день, не дай Господь, як бахнуло поруч з нами! Розрушило будівлю, але не нашу – ту, що поряд стояла: вікна вилетіли, балкони вилетіли. Це було 24 лютого.
До нас не було поставок продуктів. Але хліб привозили. Ми за ним у черзі стояли.
Дорога в евакуацію – е було щось страшне: замість дев’яти годин ми півтора суток їхали. Були страшні затори, довжелезні колони - всі люди виїжджали. Це було страхіття.
Наші діти і внуки на фронті. Я переживаю, просинаюсь кожної ночі.
