Діана Бабак, Комунальний заклад "Тупичівський ліцей" Тупичівської сільської ради

Вчитель, що надихнув на написання есе – Майсюк Анна Вячеславівна

«Подія, яка змінила все. Сила допомоги»

Війна – це не лише боротьба з ворогом на полі бою, а й тяжка робота в тилу, до якої може долучитися кожен.

Коли в Україну прийшла війна, я зрозуміла, що моє життя більше не буде таким, як раніше. У цей тяжкий час допомога іншим стала порятунком душі.

Волонтерство для мене стало неабиякою втіхою і відволіканням від окупаційної буденності.

Спочатку я сортувала речі для внутрішньо переміщених осіб: теплий одяг та продукти приносили мінімальну краплину радості для них.

Згодом ми з друзями почали виготовляти свічки для військових, плести сітки. У нашому селі довго проживали військові, і вони завжди висловлювали вдячність за те, що ми для них робимо.

Неодноразово я брала участь у різних благодійних концертах – це був збір коштів для ЗСУ.

Ці моменти залишили в мені глибокий слід.

Я побачила, наскільки важливою є підтримка, навіть якщо це просто добре слово, чашка гарячого чаю чи обійми.

Допомагаючи іншим, я сама ставала сильнішою, відчувала єдність з усім народом.

Цей досвід навчив мене, що допомагати – це не тільки про речі чи гроші. Це про людяність. Про здатність відчути біль інших і не залишатися байдужим.

Війна змінила моє бачення світу. Я почала більше цінувати мир, родину і щоденні речі, які раніше здавалися буденними.

І я впевнена: ми переможемо, бо в нашому народі живе сила – сила добра, єдності й взаємодопомоги.