Мені 55 років. Я мешкала у Харкові з сином, невісткою і двома онуками. 24 лютого зателефонувала донька, яка жила в мікрорайоні Олексіївка, і сказала, що в них пролунали вибухи. 

Спочатку ми сиділи в підвалі. В ньому було чоловік дванадцять. Потім зібралися нашвидкуруч і поїхали до бабусі. У неї не було опалення – топили дровами. Згодом виїхали до Полтави. 

Нам пощастило з водієм. Він навіть грошей не хотів брати з нас. Однак ми все одно віддячили йому.

Ми не маємо рідні в Полтаві. Нас прихистили дуже хороші люди. Донька і сестра залишилися в Харкові, бо їм потрібно працювати. 

Чекаємо на перемогу. Хочеться повернутися додому.