Онучка Олени Батман народилася у Маріуполі на третій день після вторгнення. Олена разом із донькою та немовлям встигли покинути пологовий будинок до того, як він став мішенню російських обстрілів. Того дня, згадує Олена, загинули кілька породіль та лікарів.

Родина Батман зібралася разом, адже в Маріуполі мешкала ще й старша дочка із дворічним сином. Усі переховувалися у підвалі багатоповерхівки. Та життя там було безперервною боротьбою за виживання. Грудне немовля та дворічний онук — обидва вразливі та беззахисні перед жахами, які щодня входили в їхнє побутове прокляття. Бракувало їжі, води. Навіть кисню! 

Зять Олени намагався знайти вихід з окупованого міста. Щоразу ризикував життям, лише щоб дізнатися про можливі маршрути евакуації. Дивом вціліла автівка, і згодом родина під обстрілами вирушила з Маріуполя. Вони кралися містом, руїни якого нагадували сцену з фільму про Апокаліпсис. Доньки накрили дітей собою, а Олена безперервно читала молитву «Отець наш».

Родина знайшла прихисток в Одесі. І хоча десь там, у руїнах Маріуполя, залишилося їхнє минуле, Олена знає, що їхня сила — у родині, у зв'язках, які важко зламати.