Війна застала нас вдома. Було дуже страшно, бо відразу ж почалися прильоти по місту та аеродрому. Життя зупинилося. Дочка дуже боялася, тому 4 березня ми все залишили і виїхали до Львівської області. Їй тоді було 12 років.

Прокинулася від вибухів, злякалася. Я сказала їй, як є - війна.

В березні 2022 року ми з дочкою виїхали у Львівську область, а в липні 2022 року переїхали до Києва та винаймали квартиру. Дочка навчалася online. Після того, як перестали отримувати виплати ВПО, ми повернулися додому в Краматорськ.

Сподіваємося, що Краматорськ не буде окуповано і нам не доведеться знову виїжджати.

Перші дні війни були найстрашнішими - паніка, страх. Особливо страшно було 20 лютого, коли прилетіло по фільтровальній станції. Було дуже гучно і страшно! Кожного дня досі чуємо вибухи, бо живемо в м. Краматорську.

Зверталися до дитячого психолога. Дочка не могла спати, гучні звуки її лякали. Ми не голодували, але були фінансові проблеми, бо втратили значну частину заробітку. Зараз я розставляю пріоритети в покупках.

Дочка зберігає осколок, що застряг у стіні нашої дачі - пам’ятку тих страшних днів.