Харечко Олена, вчитель, Полянська гімназія Сарненської міської ради Сарненського району Рівненської області

«1000 днів війни. Мій шлях»

1000 днів війни. Мій шлях… А який він? Тернистий, важкий, сповнений болем, сльозами, переживаннями. Омитий сльозами рідних, кров’ю вбитих росією дорогих мені і близьких людей.

Шлях… Так який він? За час війни я забула, що таке засинати без тривог, без сліз, без печалі і жалю.

Для мене війна почалася в 2014 році, коли на фронт забрали мого рідного дядька. Скроні моєї і так сивої матусі стали ще біліші. Її вираз обличчя не видавав хвилювань, але коли дзвонив телефон і на екрані висвітлювалось брат – сльози з очей самі котились по її обличчю.

Війна – це коли ти лягаєш спати з молитвою, і з нею просинаєшся.

Коли очікуєш новин від своїх рідних, коли чекаєш їхнього коротенького дзвіночка, здається, серце в грудях або розірветься на маленькі шматочки, або вистрибне з грудей і полетить пташкою співати про радість від такої звісточки.

Окривавлений шлях… Важкий шлях до перемоги. Скільки ще по ньому йти? Скільки ще невинних людей загине у цій несправедливій, жорстокій війні? Ніхто на це питання не відповість, ніхто не знає відповіді.

Війна… Страшне слово, адже завжди приносить біль, страх, сум, сльози і смерть. Скільки сліз виплакали наші мами, бабусі, сестри, діти і наші рідні. На скільки частинок розривалось серце кожної, коли чули звістку про загибель? Тих частинок серця у одне ціле не склеїти.

За що? За те, що українці вільні люди і хочуть такими бути завжди.

Не дивлячись на ці жахіття, намагаємось жити далі. Працювати, волонтерити, донатити нашим ЗСУ. Вчимось крізь сльози посміхатись і не забувати про наших захисників і захисниць, що віддали за нас свої життя.

Важкий і тернистий шлях проходить зараз народ України.

Головне в цій боротьбі – залишитись одним цілим народом. Добро завжди переможе зло.

СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЯМ СЛАВА!