Історії, які ви нам довірили

меню
{( row.text )}
{( row.tag )}
header-logo

Історії, які ви нам довірили

До всіх історій
Оксана Олексіївна

«До війни була якась надія, а зараз просто страх»

переглядів: 483

Сім'я у нас складається з чотирьох осіб. До початку війни всі були тут, працювали. Потім завод обстріляли, позбулися роботи. Під час військових дій ми сиділи тут безвиїзно, ховалися. Не було виїзду навіть до Торецька, бо пошкодили залізничне полотно.

Зараз начебто тихо, в порівнянні з тим, що було, стало краще, звичайно. У Торецьк транспорт ходить раз на тиждень. До війни була якась надія, а зараз просто страх, немає ніякого майбутнього.

Раніше ми могли щось виростити, відвезти в місто і продати, поїхати і що-небудь купити. Тепер нікуди не виїдеш. Я працювала в дитячому садку, але дітей стало мало і групу закрили, залишилася без роботи. Втратила чоловіка, залишилися удвох з сином.

Коли стався перший обстріл в січні п'ятнадцятого року, все було незрозуміло. Дитина перебувала в кімнаті одна, ми з чоловіком займалися господарством. Того дня загинули п'ятеро жителів, було дуже страшно. Хотілося б, щоб не було страху і руйнувань.

Велике спасибі всім благодійним організаціям, які допомагають, кожна по-своєму. Від Фонду Ріната Ахметова ми отримували продуктові набори. У мене брат-інвалід першої групи, йому навіть коляску давали. Спасибі, що нас не кинули.

Мрію знайти роботу, щоб діти мали заробіток. Буде робота - буде все. Дуже хочу, щоб настав мир.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/

Rinat Akhmetov Foundation Civilian Voices Museum
Курдюмівка 2014 Текст Історії мирних жінки обстріли втрата близьких безпека та життєзабезпечення робота
Допоможіть нам. Поділіться цією історією
img
Долучайтеся до проєкту
Кожна історія має значення. Поділіться своєю
Розповісти історію
До всіх історій