Оверко Родіон
Харківський національний економічний університет імені Семена Кузнеця

Чому бути українцем – це моя суперсила?

Ніхто нам не збудує держави, коли ми
самі її не збудуємо , і ніхто з нас не
зробить нації, коли ми самі нацією не
схочемо бути.
В.Липинський

Протягом сотень років український народ веде боротьбу за свою незалежність, самобутність, відстоює своє історичне коріння. Національна пам’ять українців зберігає спомини про подвиги та жертовність наших пращурів на цьому важкому, политому українською кров’ю шляху, що наприкінці ХХ ст. призвів до проголошення незалежності України і створення власної самостійної держави.

Різні країни протягом історичного шляху хотіли нас поневолити і хочуть зараз, але ми вистоїмо : як билися, так і битимемося надалі, аж поки не здобудемо повну свободу. Ми - нація нескорених і незламних людей, що пройшли через великі складнощі: світові війни, Голодомор, безліч репресій, утисків та спроб знищення нас як нації. І завжди демонстрували героїзм та неабияку мужність. Прикладом може служити те, що навіть зараз, у 21 сторіччі, ми переживаємо найбільшу континентальну війну після Другої світової, що має екзистенційний характер. Українці – наступники Грушевського, Шевченка, Сагайдачного, й нині продовжують їхню справу щодо здобуття свободи нашої нації.

24 лютого 2022 року – дата, яка залишиться в пам’яті кожного українця, кожної дитини. Цей день змінив нас усіх: не лише як особистість окремо, а й як єдиний народ, що готовий знову дати відсіч ворогу, який зазіхає на нашу незалежність, свободу, суверенітет.

Після майже 2 років повномасштабного вторгнення росії українці досягли того, що «Слава Україні!» лунає у всьому світі, і вся планета дізналася про нашу міць. В одній з моїх найулюбленіших пісень є рядки: «There`s so many wars we fought, but with what we have I promise you that we`re MARCHIN ON», що перекладається як «Ми провели багато битв, але з тим, що ми маємо, я обіцяю: ми КРОКУЄМО ДАЛІ!». Саме цього принципу і дотримується наш народ у боротьбі з агресором.

Своїми подвигами ми неодноразово доводимо, що гідні бути членами ЄС, НАТО. Можна з впевненістю казати, що українці боронять не лише свої кордони, а й кордони усієї Європи. Україна показала усьому світу, що має бути одним з основних суб’єктів міжнародних відносин та основоположником нової системи колективної безпеки. Де-факто, ми вже є членами європейського співтовариства. І ця жахлива війна йде не тільки за відстоювання нашої незалежності, соборності, суверенітету, а й за право обирати той шлях подальшого розвитку, який ми оберемо потрібним. Саме МИ, бо ніхто нам не буде нічого нав’язувати. Слухатимемо лише власні серця.

Що стосується власного внеску, то можу сказати, що наразі активно займаюся громадською діяльністю, створюю різноманітні проєкти, що спрямовані на залучення людей до актуальних проблем культури, екології, прав та свобод людини. Цього року я став послом європейської молоді( це ініціатива від представництва ЄС в Україні), також є представником харківського осередку ВМГО «Фундація регіональних ініціатив». Нещодавно був проведений проєкт «ІНША» (Інноваційна неформальна школа активіста). Ми познайомили людей з громадським сектором, актуальними нині проблемами та надихнули молодь на подальші звершення. Так приємно бачити десятки радісних та натхнених облич. Надалі планую ще більше створювати різноманітних заходів, щоб розвивати наших людей та нашу країну. Роблю все можливе для нашої перемоги та подальшого розвитку держави.

Отже, ця війна показала, що нас не підкорити ні за 72 години, які нам давали, ні за 2 роки – ніколи. Ми даватимемо відсіч країні-окупанту до того часу, поки не звільнимо усі українські території : від Ужгорода до Луганська, від Чернігова до Сімферополя.

Наразі ми є творцями новітньої української історії, визначними особами її сьогодення та майбутнього. Бренд «Україна» - №1 у світі, і це є заслугою тих хлопців та дівчат, які зараз віддають життя за існування нашої держави. А свої роздуми хочу завершити словами видатного політика, колишнього прем’єр-міністра Великої Британії Уінстона Черчилля: «Успіх – це ще не крапка, невдача – це ще не кінець: єдине, що має значення – це мужність продовжувати боротьбу».