Ми з Пологівського району. Родина вся розпорошена. Син в армії пропав, дочка і я - у Запоріжжі, жінка - в Миколаївці. 

Я виїхав ще до війни. До сина в гості приїхав, і почалась війна. Він мені сказав, що пішов на війну, і пропав. Отак - сім’я є, але немає нікого. 

Те, що помирають молоді, а не старі, це мене вбиває.

Зустрічаються люди, які хочуть нашкодити, а є, які хочуть допомогти. У порівняні з тим, що втратили інші люди, я - син королю і сват міністру. У мене є дах над головою і є, що їсти. 

Думаю, що в майбутньому звільнять наші моє рідне село, а там в мене місце є, де мене поховають. У мене ще дві доньки є.