Ми втратили дім, поїхали від рідних, залишилися без нічого. Тікали з окупації після того, як до нас увірвалося близько 20 орків з автоматами, був обшук і допит, вони 1,5 години тримали мою дитину під прицілом автоматів. Продали свої речі, щоб назбирати гроші на поїздку, 2,5 днів була важка евакуація під обстрілами, потім хостел у підвалі горілчаного заводу.

Пізніше чоловіка забрали на фронт, він там уже 1,5 роки. У доньки важкий перехідний вік, похитнулося психічне здоров'я. Також ми маємо ряд хронічних захворювань, серед яких вади серця, обом потрібні операції на серці. В Запоріжжі зараз постійні обстріли, ми живемо біля ДніпроГЕС, по якій постійно прилітає і все зривається недалеко від нашого будинку. Хочется просто перезагрузитися і відпочити.

Ми прокинулися від вибухів, потім прийшло усвідомлення, що почалася повномаштабна війна. Я бігала цілий день по аптекам і магазинам, вистоювала довгі черги, щоб купити хоч щось, потім ці запаси нас дуже виручили. Чоловік намагався зняти гроші. В цей день закінчилося навчання у доньки і робота у чоловіка. Їй було вже 13, вона все зрозуміла сама, але трималася молодцем. 

Мабуть день, коли забрали чоловіка на фронт і послали на нуль, а ми залишилися одні в чужому місті, без нічого, без рідних і знайомих, це найстрашніший день. Похитнулася психіка і у мене, і у доньки, з'явилася купа проблем, наприклад, безсоння, слабість, апатія, нервовість, головні болі, та інше.

Ми були в окупації 5 місяців, не було де купити їжу, ліки, засоби гігієни. Не було коштів, світла, газу, тепла.