Війна докорінно змінилася життя кожного з нас, особливо - дітей. Історія нашої родини схожа на тисячі людських історій... Ми так само виїхали з Харкова у більш безпечний район України в перший день від початку віцни. Як і багато інших, ми також повернулися, бо душа болить за рідних, що лишилися, за рідний дім, за улюблене місто... 

Але кожна людина по різному переживає страх від вибухів і втрат. На жаль, моя донька Міла пережила цей жах на власному дитячому досвіді(((

Неможливо забути сльози, крики, страх в очах та прохання рідної дитини сховатися в погрібнику... Ці гучні вибухи не проходять безслідно ((( У дитини почалися нервові розлади, поганий сон, зміна настрою, через які довелося звернутися до фахівця. Але хочеться, щоб донечка трішки відпочила у тиші та спокої від вибухів, страхів та тривог.

В перший день ми виїхали з Харкова у більш безпечний район України. Було лячно, не хотілося кидати рідний дім та своє місто. Дитині сказали правду про війну та небезпеку. Але завжди підтримували, щоб не боялася та не хвилювалася. Найстрашніший день  - коли вибухи були біля будинку, коли його стіни дрижали, кожна цеглинка підпригувала, а дах відлітав у небо. А дитина молила, щоб ми стрибали у погріб. Ці спогади наводять жах...

У дитини проблеми зі сном, зі страхами. Вибухи не пройшли повз психику доньки, вона лякається, кричить, плаче, коли їх чує. Вона боїться залишатися сама. На початку війни були проблеми з їжею та гігієною.

У нас є маленький уламок від снаряду. Ще сервіз, який ми рятували та перевозили у безпечне місце, бо він наша сімейна реліквія.