У місті відразу почали стріляти. Я працювала вчителькою, мені сказали, щоб дітей ми не приймали. Було дуже страшно, все навкруги стріляло та вибухало. Не стало продуктів та ліків. Я не змогла виїхати, бо всі міста навкруги були під вогнем. Снаряди та ракети прилітали у місто. Я ховалась у підвалі. До мого подвір’я прилетів снаряд і розірвався.

Мої доньки ходили на роботу до психіатричної лікарні, бо там залишались пацієнти. Потім їх вивезли та ми виїхали. 

Ми евакуювались на евакуаційному автобусі, який не раз потрапляв під обстрілами. Там були вибиті вікна, але ми виїхали. Потім ми виїхали далі. Так дістались Слов’янська та пересіли на потяг. Їхати дуже довго до Львова. Там нас зустріли та відправили в школу. Квартиру ми не знайшли, тому переїхали до Дніпра. Зараз я чекаю тільки миру. Сподіваюсь, що скоро закінчиться війна.