Сорок днів я просиділа під обстрілами у Преображенці. Снаряди і ракети літали над будинком. Я не могла повірити, що таке відбувається. Не було води та світла. Виживати було складно. До мого подвір’я було чотири прильоти. Мій город згорів після обстрілу. У моєму будинку вилетіли вікна, зять приїжджав забивав.

Потім все зруйнували знову, мою хату відновити буде складно. 

З села мене вивезли діти. Я ніколи не думала, що мої онуки житимуть, а такі страшні часи. Зараз чекаю тільки миру. Треба, щоб діти та онуки не бачили війни. Хочу повернутись до свого двору та своєї хати. Після перемоги зберу усіх дітей та онуків у себе.