Я жила в окупації в Снігурівці. Війна мене застала вдома. Перша ніч була складною, я забрала батьків з лікарні. На третій день до міста зайшли росіяни. Я з рідними сиділа в підвалі, згодом пішла до шкільного сховища. До мого двору два рази прилітали снаряди. 

Їжі катастрофічно не вистачало. Я пекла коржики. Виїхати не могла, бо всі дороги були перекриті. 

Два місяці у Снігурівці не було ліків. Потім люди почали їздити до Херсона та привозити звідти медикаменти. 

До мене приїжджали росіяни, хотіли забрати чоловіка. Потім пішли. 

Після визволення Снігурівки стало легше, але моя донька і досі замкнена. Дуже за неї хвилююсь. 

Сподіваюсь, що війна скоро закінчиться. Хочу, аби всі повернулись додому живими.