«Для нашої родини ті часи були морально дуже важкі»

Саватєєва Єлізавета, 16 років, Пономаренківський ліцей Роганської селищної ради Харківського району Харківської області, с. Хроли

Есе «Один день»

Як зараз пам’ятаю той день, коли почалася війна особисто для мене…

У цей день моїй мамі зателефонував її брат і сказав, що його забирають в АТО. У той момент у нас відняло мову, ми навіть не знали, що йому відповісти. Приблизно через тиждень ми дізналися, що його відправили на гарячі точки на десять днів. Увесь цей час ми дуже сильно хвилювалися.

Минуло п’ять днів, і ми дізналися від бабусі, що мого старшого брата також забирають в АТО одразу після його дня народження. Кажуть, блискавка два рази в одне дерево не влучає… Для нашої родини ті часи були морально дуже важкі.

Після того, як пройшла перша хвиля призивів, ситуація в країні поступово почала мінятися. Люди зіштовхнулися з новою реальністю, вони почали цінувати те, що мають, і головне – цінувати мир навколо себе.

Особисто для мене мир – це коли мати не хвилюється про те, що її сина можуть вбити в будь-яку хвилину, коли діти знають, що з татом усе добре й він повернеться з роботи здоровий та неушкоджений, коли дівчина, отримуючи листа від коханого, не боїться, що він виявиться останнім у житті.

Мир для мене – це коли громадяни двох країн не воюють один проти одного, ділячи ласі шматки наживи, а товаришують і поважають один одного.