Оксана розуміла: війна неминуча. Документи були зібрані, автівки заправлені - вона готувалася, але все одно ранок 24 лютого став шоком. Родина мала план евакуації на Рівненщину, та вже за місяць, щойно окупантів вибили з-під Києва, вони повернулися додому. Тоді Оксана з чоловіком вирішили діяти: він - допомагати військовим, вона - людям, які постраждали від війни. З того часу її життя змінилося. Оксана здобула освіту з коучингу та психологічної підтримки травм війни і зрозуміла, що це - її шлях. Сьогодні вона допомагає іншим знайти внутрішню опору, бо переконана: шлях до зцілення лежить через тепло людських сердець.