Історії, які ви нам довірили
Кишлали Злата, 16 років, Харківська гуманітарно-педагогічна академія, м. Харків
Есе "Один день"
Якщо користуватися Інтернетом, війна – це комплекс заходів спрямований на захоплення чужих природних, енергетичних та людських ресурсів. Складне суспільно-політичне явище, пов'язане з розв'язанням суперечностей між державами, народами, національними й соціальними групами з переходом до вжитку засобів збройної боротьби, що відбувається у формі бойових дій між їхніми збройними силами.
Але для кожної людини поняття «Війна» має різне значення. Для когось – коли батько, син чи брат пішов на фронт, для когось – коли за вікном почулись перші вистріли з гармат, для когось – перші поранення. Хтось бачив її по телевізору, хтось споглядав на передовій, хтось читав листи від чоловіка, який захищав Батьківщину. Для кожної людини війна, яка б вона не була – це біль, з яким їй доведеться жити.
Для мене війна – це життя. Ми кожного дня прокидаємося та воюємо самі з собою. Хтось зі своєю лінню, хтось з гнівом, а хтось навіть з совістю або зі своєю залежністю. Але це війна, в якій вдається вижити не всім.
Кожного дня перед нами постає вибір: йти далі, чи зупинитись? Хтось робить правильний вибір, саморозвивається, покоряє все нові й нові висоти, працює та досягає цілей. У кожної людини вони свої, але всіх нас обєднує жага до життя і здатність «воювати».
Та нажаль не у кожної людини є ця здатність, для когось бути кращим не є ціллю, і він залишається на нижчому рівні, але це нормально, це життєвий відбір. Не кожному з народження дано можливість вирватися, але якщо людина насправді прагне досягти чогось, вона повинна «воювати» в першу чергу з собою та пробувати досягати чогось більшого.
На мій погляд, якщо людина не хоче досягти чогось, це вже не людина. Але я сподіваюсь, що більшість людей все таки досягає своїх цілей та мрій.
В моєму оточенні є люди, які кожного для боряться зі своєю залежністю. Це вимагає неабияких зусиль. Кожного дня вони приймають рішення дивитися на цей світ тверезим поглядом і сприймати себе справжнім. В їхньому житті це стало основною метою і тільки в них я бачу справжню жагу до життя!
Саме для мене війною та переломним моментом стало розлучення батьків. Напевне, саме тоді ще маленька дівчинка в рожевих окулярах стала дорослою людиною. Саме тоді я зрозуміла наскільки життя буває несправедливим. Але це не зламало мене, а зробило сильніше. Тепер у мене є приклад того, як не варто робити у певних ситуаціях, це дає мені хоч і болючий, але досить потрібний досвід. Сподіваюсь, що люди так само зможуть витримувати непрості ситуації та йти далі!
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
